29 січня 2016 р.

Я сьогодні читала....

Часто буває спішимось, все треба, всім треба..... і от сьогодні серед усіх справ і планів почесне місце посіло читання! 
Я просто багато читала! Читала статті в Facebook, у ВК, до списку читалок потрапили навіть Галицький кореспондент ( тільки не хваліть себе)... і от дочиталась! 

Вкотре підтвердилось те, що читати я дуже люблю.... це мабуть ще одне хобі.. і то добре, бо коли вже руки не послужать скрапити, то може хоч очі будуть читати)))))))))))))) Якийсь у мене чорний гумор сьогодні...

І він якийсь змішаний з гіркотою.... 
Я не прихильниця політики... якось після майдану і поготів... 
Але от читаю сьогодні про засідання депутатів, аналізую наші закони і "законята", дивлюсь на плачевні фото наших лікарень.... І от думаю: як жити далі? .... поки що відповіді на це питання, з огляду політичних новин, я не знайшла... Значить не все втрачено:))) 

Мабуть найцікавішою була підбірка книг про правильне написання текстів, і одна таки мене зачепила - тож треба її роздобути... Бо вчитись правильно писати ніколи не пізно! Тож наступна ціль - знайти хорошу книгу і поділитись з вами цікавими думками))) Значить живемо! 

І от в сьогоднішніх пошуках чогось нового і свіжого ( це я про ідеї, які час від часу кудись відчалюють, а потім захлинають) натрапила на прекрасні роботи скрапмайстринь, і вкотре впевнилась, що я на правильному шляху. Значить творимо! 

А потужним мотиватором для мене є фраза Уолта Діснея : 
 
тому допиваємо холодну каву, дочитуємо цікаву книжку, доробляємо почату роботу і мріємо, та реалізовуємо мрії разом з Meri-art! 





15 січня 2016 р.

Про незворотність буття...

Мить...
Для когось шлях у невідомість..., а для когось останній шанс...
Ми кожного дня говоримо, думаємо, мріємо, надіємось... а хтось вже ні. Бо прийшла мить! Мить, яка розділила життя на "до" і "після"... І знаєте що? "До" вже ніколи не буде! Страшно? 
Я вже звикла! 
Знаєте, що роблять ті, в кого є тільки "після"? Живуть! Більше цінують! І щиро дякують Богу за новий день! І насолоджуються миттю! Бо ніхто не знає коли настане черговий поділ...

Втрачати - дуже боляче! Хто пережив - знає! Тільки егоїсти можуть стверджувати, що все пройде... насправді такі люди просто брешуть собі і ховаються за маскою, яка все-одно колись відкриється! 

Любити - просто! Насправді простіше, ніж нам здається! Не знаєте як? Подивіться на дитину... їй не важливий розмір, колір, статус... вона просто любить! І від цієї любові стає тепло! Ця любов розтоплює лід... і змушує розплющувати очі! Ця любов вселяє віру і надію! Надію в те, що все МАЄ БУТИ ДОБРЕ! 

Плакати - іноді треба! Так легше! Діти ж плачуть! То ми себе замуровуємо в рамки... і мучимось від того, що нема кому поплакатись... Зі слізьми притуплюється біль! Він ніколи не зникне, а просто трошки притупиться любов"ю і ми звикнем до нього. І вже здається, що інакше просто не вміємо жити! 

Пам"ять...не форматнеш! А й не треба! Пам"ять, мабуть, надійніший сховок! 

Віра - життєво необхідна! 

Цінуйте кожну мить!